Зірка Таббі (KIC 8462852) або, як її ще називають, Табета Бояджяна – зірка головної послідовності, яка славиться неперіодичними змінами потужності та інтенсивності світла, що гарно помітно на кривій її блиску. Вчені вважають, що навколо неї обертається безліч гігантських комет та інші масивні дегазовані тіла (і це ще, не найбільш чудернацькі припущення). Проте Мігель Мартінес разом з декількома іншим вченими висунув припущення, що джерелом затемнення може бути випаровування з екзомісяців.
Екзомісяці може підхопити гравітація материнської зірки, особливо, якщо їх орбіта не центрична (наприклад, через резонанс Лідова-Козаи (Kozai–Lidov mechanism). Симуляції в яких задіяні 3-4 тіла показали, що близько 10% екзомісяців «краде» материнська зоря, роблячи їх планетами. Підхоплений вже не екзомісяць, а екозопланета руйнується у зіткненні з зіркою та викидає велику кількість матеріалу, що може бути причиною падіння яскравості зорі. Ті екзопланети, що матимуть низький перицентр будуть розпечені до такого рівня, що вся рідина на їх поверхні буде випаровуватись. Разом з випаровуванням вони можуть викидати цілі джети твердих сполук в навколишній космос. Хмари летучих речовин можуть на деякий час перекрити світло зірки, а тверді сполуки сформувати диск з різним рівнем щільності. Все це разом може затемняти зірку на короткі або більш тривалі періоди. Подібне явище можна узгодити з дослідженням Шефера та інших. Ці короткочасні та довготривалі «затемнення» можна підв’язати до конкретного фізичного механізму. Хоча, модель Мартінеса та інших вкладається в межі даних отриманих зі спостережень, проте автори дослідження не знають, як представлені припущення можна перевірити на практиці.
Nature astronomy / Research Highlight (25 жовтня 2019)