Запуск Solar Orbiter — як це було.

В закладки
headset Аудио

«Не підлілітай надто близько до Сонця», — сказав Дедал своєму синові — Ікару.

«Потримайте моє пиво», — сказав Solar Orbiter.

Один день в ESOC.

Мені пощастило бути запрошеним до центру контролю польотів (ESOC) Європейської космічної агенції (ESA) в Дармштадті, Німеччина. Там ми з групою 20 людей спостерігали за перебігом місії протягом двох днів. Окрім купи лекцій про Сонце, супутник та сонячну погоду від вчених ESA, нам випала можливість пройтися центром ESOC і поспілкуватися з інженерами. 


ESOC, серце Європейської космічної агенції ESA.

Для кожного свого запуску ESA робить відкритий конкурс активних представників соцмереж, і кожен може податися і має шанс відвідати ESOC. Єдиний мінус — дорога та житло не покриваються, і є великий ризик втратити багато грошей через перенесення запуску (я так попав на 200 євро). Тому, якщо у тебе є спроможність подолати цей шлях — слідкуй за новинами ESA, коли буде ологошено про нову місію!

Загалом центр являє собою офіси, кілька інженерних лабораторій та купу моделей супутників, що розкидані по території. Головний центр керування зайнятий лише під час запусків ракет і залишається відносно людним до моменту першого сигналу від супутника і розкриття сонячних батарей. Десятки великих приміщень слугують центрами керування для місій вже після запуску, в кожному з яких сидить по 10-15 людей і моніторять ситуацію. Найбільший офіс, напевно, належить місіям “Галілео” та “Копернік” — системи супутникових комунікацій, найбільш улюблені місії серед політиків Європейського Союзу.


Модель супутника SENTINEL у подвір’ї ESOC

Кілька лабораторій і “чистих кімнат” ведуть роботи над тестуванням інструментів та систем супутників та апаратів. На приклад, тут була кімната де стоїть “розібрана” модель Бепі-Коломбо, майбутній супутник Меркурія, спільна місія ESA та Японії (JAXA). Задача цих лабораторій, “прогнати” всі системи апарату, щоб перевірити їх дієздатність. Як я писав вище, по території розкидані просто моделі супутників, як музей під відкритим небом. Але один об’єкт унікальний — повна інженерна копія “Розетти”, тобто якщо його включити — у тебе буде повністю робочий супутник.

Найбільш пам’ятним моментом для мене були внутрішні меми інженерів. На приклад, за асиметричність ракети Atlas V її ласкаво прозвали “ракета-фалоімітатор”. Також перед кожним запуском, усі команди всіх наявних в ESA місій ліплять на двері центру керування меми і побажання удачі для тих, хто запускається. Цього разу на дверях були побажання для команди Solar Orbiter.

Запуск!

В понеділок, 10 лютого, о третій ночі я вирушив з готелю до центру ESOC через, тоді ще, нестерпний дощ і вітер, що накрив Європу. Благо, це не заважало місії, оскільки запуск проходив в США і погода там була чудова. Зібравшись в прес-центрі і без зупину п’ючи каву, ми чекали 5-ї години ранку.

05:06 ранку — ракета злетіла. Плескати в долоні і радіти в цей момент — погана прикмета серед інженерів, тому всі сиділи тихо як миші. Коли супутник вийшов у зовнішні шари атмосфери — всі трохи розслабилися. Наступну годину всі спілкувалися, їли, пили каву і чекали моменту, коли прийде сигнал.

Близко 6-ї ранку ми приготувалися до отримання сигналу. Гробова тиша в центрі, очі прикуті до екранів. Раптом, хтось викрикує «YES!» — телеметрія показала стрибок, сигнал отримано. Це був лише початок, але гарний — ми можемо «говорити» з супутником. Якщо щось піде не так, ми хоч можемо спробувати це виправити. Наступна стадія — сонячні панелі.Енергії в SolO вистачає на 2 години. Якщо панелі не розкриваються, ми просто мовчки спостерігатимемо як мільйони євро платників податків ЄС летять у безодню. В прямому сенсі.

Ми сиділи говорили, аж раптом роздався плескіт долонь і гучні крики. Це було підтвердження — SolO повідомив, що розкрив сонячні панелі, зарядка пішла. Тепер його чекає шлях до Сонця, довжиною у рік, зустріч з Венерою та проліт над сонячними полюсами.

SolO на орбіті Землі, готовий до роботи, на шляху до Сонця.

Про місію Solar Orbiter

Solar Orbiter (SolO), супутник ESA, був запущений за підтримки NASA цього лютого на ракеті Atlas V з мису Канаверал, США. Наш малий друг (ну, 2 тони) — один із двох рукотворних об’єктів, які підходять до Сонця так близько — 42 мільйонів км. Хоча це і звучить далеко, але в цій зоні SolO зіткнеться з температурою близько 500 градусів. Хоч це і гаряче, але хороші люди від ESA додали до SolO великий титановий щит, який захистить супутник та його 10 чутливих наукових інструментів.

Інструменти можна розділити на 2 групи — дистанційні та “in situ” (на місці). Дистанційні інструменти почали свою роботу вже зараз на шляху до Сонця, вимірюючи показники геліосфери. Коли SolO підійде до Сонця максимально близько, маленкі шпорки його щита відкриються і звідти інструменти “in situ” (які більше походять на малі телескопчики) почнуть свою роботу. Сподіваємось, що ви підготували ваш Instagram, адже ми очікуємо кілька хороших знімків! Як було сказано вище, SolO стане другою місією до Сонця. Але у першого супутника — Parker від NASA — немає камер. Він спостерігає за Сонцем без “очей”, радше через датчики. Через отвори у титановому щиті SolO має змогу робити круті фотографії в різних спектрах які будуть першими у своєму роді. Висока роздільна здатність, деталізація і хештег #no_filter, цього ми чекаємо від SolO вже у листопаді 2021.

Інструменти SolO

Чому ми все-таки летимо до Сонця? Важко уявити життя на Землі без тепла і світла Сонця, а сучасну цивілізацію без його енергії. Тим не менш, іноді Сонце бунтує, бомбардуючи нашу планету сонячним вітром — потоком швидких частинок, які ставлять під загрозу роботу наших супутників, комунікацій та електромереж. Логічно очікувати такого від гігантської кулі плазми в космосі, нагрітої до 5000 градусів де ядерні вибухи — це звичайна погода.

Нам потрібно вивчити Сонце більш досконало, щоб знати як захистити себе від його хитрощів. SolO відповість на деякі запитання, щоб допомогти нам у цьому:

  • — як генерується геліосфера?
  • — як виникає магнітне поле?
  • — що створює сонячні вітри?

Ми можемо бути спокійні за місію і супутник не лише дякуючи інженерам і вченим, що збудували це технічне диво. Директором місії є Андреа Акомаццо, він же був директором місії Розетта і є одним з найбільш поважних членів ESA.

Тож як місія SolO вплине на нас? Завдяки всім зібраним даним ми зможемо дізнатися більше про вплив сонячного вітру на нашу наземну інфраструктуру. Ми можемо вдосконалити наші технології в сферах зв’язку, навігації та енергетики.

Річард Герц. Навчається за спеціальністю «державна політика» в Маастрихті, Нідерланди. Досліджує проблеми космічної політики ЄС в контексті марсіанських місій.
Instagram: @richard_herts
Twitter: @herts_richard

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

25
Войдите, чтобы видеть ещё 4 комментариев, участвовать в обсуждении и не видеть рекламу.
Сергей Королёв
Вечность назад

Дуже цікаво, дякую!

Показать скрытые комментарии

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам:

Отправить Отмена
[X]
Если не получается зайти отсюда, попробуйте по ссылке.