Дослідники з Вюрцбурзького університету створили марсохід із колесами, які не котяться, а «пливуть» крізь пісок. Натхнення — сахарська ящірка Scincus scincus, відома як піскориба. Вона занурюється під поверхню пустелі й пересувається в товщі піску хвилеподібними рухами тіла. Принципи цієї локомоції розшифрували лише кілька років тому, і команда під керівництвом інформатика Марко Шмідта переклала біологію в інженерію.
Колеса ровера імітують взаємодію ящірки з ґрунтом, генеруючи одночасно поздовжні й бокові сили. На піску апарат залишає характерні синусоїдні сліди — підтвердження, що механізм працює як задумано. Проєкт розвивається в межах ініціативи VaMEx Німецького аерокосмічного центру, мета якої — дослідження марсіанських каньйонів і печер роями автономних роботів.
Перші випробування провели спільно з Німецьким дослідницьким центром штучного інтелекту в Бремені. Ровер рухався стабільно, але початкові колеса виявилися важчими й вужчими за пневматичні аналоги — підвищений тиск на ґрунт змушував апарат грузнути й буксувати. Після доопрацювання — ширші й легші колеса — тиск на поверхню впав, пробуксовка зменшилась, а керованість зросла.
Наступний етап — програмне керування, яке в реальному часі враховуватиме ковзання, занурення та взаємодію колеса з конкретним ґрунтом. Ровер Spirit свого часу застряг у марсіанському піску й більше не зрушив. Якщо «плавальна» концепція пройде подальші тести, майбутні місії матимуть шанс не повторити його долю.