На Марсі виявили «кільце ванни», яке може бути слідом давно висохлого океану. Геологи з Caltech — колишній постдок Абдалла Закі та професор Майкл Лемб — знайшли в північній півкулі широку пласку смугу рельєфу, дуже схожу на континентальний шельф. Якщо їхня інтерпретація правильна, колись океан покривав приблизно третину поверхні Червоної планети.
Ідея про марсіанський океан стара, але попередні «берегові лінії» дратували однією проблемою: вони лежали на різних висотах. Для стабільного океану так не мало б бути. Тому команда спершу потренувалася на Землі: у комп’ютерних моделях дослідники буквально «злили» океани й подивилися, який рельєф переживає зникнення води. Найвиразніше після відступу води лишався широкий, подекуди на сотні кілометрів, плаский пояс уздовж межі суходолу й моря.
Орбітальні дані показали на Марсі дуже схожу смугу, що огинає північні низовини. Ще цікавіше, що з нею збігаються дельти річок — осадові віяла там, де потік впадав у велике водоймище. У районі Aeolis Dorsa ці відклади вказують на підняття рівня води приблизно з −2475 до −1693 м, а в системі долин Hypanis Valles — на подальше падіння майже на 500 м, до −3000 м. Вода там жила своїм довгим життям.
Шельф формується повільно; у ландшафтах навколо озер таких структур немає. Отже, мова, ймовірно, про океан, який тримався мільйони років. Для астробіології це дуже цікаво: прибережні осади на Землі чудово зберігають сліди давнього життя, і марсіанські берегові відклади можуть виявитися саме тим місцем, куди майбутнім роверам справді варто їхати. Після мільярдів років вітру й вулканізму Марс усе ще ховає свою стару берегову географію — просто шукати її треба трохи ширше, ніж лінію берега.