Blue Origin цього року готує демонстрацію Blue Alchemist — набору з восьми технологій, що мають перетворювати місячний реголіт на кисень, паливо, кабелі, скло й сонячні комірки для майбутніх поселень. У вересні система пройшла критичний перегляд проєкту в NASA, яке вклало $34.7 млн, а тепер компанія готує автономну наземну демонстрацію у “гігантських” вакуумних камерах.
Амбіція вражає. У реактори засипають симулянт реголіту різного складу, а на виході хочуть отримати готову сонячну комірку — без ручних операцій. Для Blue Origin ця лінія тягнеться давно: ще у 2019 році Джефф Безос показував посадковий апарат Blue Moon як основу місячної інфраструктури, а зараз компанія, що будує його для Artemis, розбирається, звідки брати ресурси після посадки.
Команда старшого директора центру космічних ресурсів Blue Origin Влади Стаменковича — 70 фахівців у лабораторії площею 5,500 квадратних метрів у Лос-Анджелесі — цілиться в локальну генерацію щонайменше 1 мегавата. Це майже у сім разів більше за нинішні сонячні батареї МКС. Масштаб потрібен тому, що реголіт доводиться плавити при 1,600 °C, а вже потім розбирати електролізом.
Тут і починається найцікавіше: близько 45% маси місячної породи — це зв’язаний кисень. Підбираючи напругу на електродах, інженери по черзі витягають залізо, потім кремній, потім алюміній, а побічно отримують скло. Без такого покриття радіація, за оцінками компанії, вбила б панелі за кілька десятків днів. Під одну шосту земної гравітації Blue Origin підганяє систему моделями CFD, що прораховують рух розплаву й газів, і звіряє симулянти зі справжнім реголітом із місій Apollo.