Місяць отримав новий шрам: наприкінці весни 2024 року щось врізалося в його поверхню й вибило кратер діаметром 225 метрів. Його знайшла команда камери LROC на борту орбітального зонда NASA Lunar Reconnaissance Orbiter, коли порівняла знімки ділянки до удару і після.
Масштаб тут справді вражає. До цього найбільший кратер, що виник уже під час місії LRO, мав 70 метрів. Ще в перші сім років польоту зонд назбирав 222 свіжі кратери — від кількох метрів до 43, і тоді стало ясно, що малі удари переробляють місячну поверхню більш ніж у 100 разів швидше, ніж вважали раніше. Але 225 метрів — це вже подія зовсім іншого класу. За моделями, такий удар на конкретній ділянці Місяця трапляється в середньому раз на 139 років.
Сам кратер вийшов воронкоподібний, глибиною 43 метри, зі схилами настільки крутими, що на них було б важко встояти. Навколо лежать брили викинутої породи, найбільші — близько 13 метрів. За формою викидів дослідники відновили й напрямок ударника: він прилетів із півдня-південного заходу, а матеріал розлетівся на північ характерним «язиком». Усередині видно темні ділянки, схожі на ударне скло — породу на мить розплавило й одразу застигло.
Найцікавіше тут для планетологів — знімки метрової роздільної здатності і до утворення кратера, і після. Для об’єкта такого розміру це перший такий набір даних. А вік поверхонь по всій Сонячній системі часто оцінюють саме підрахунком кратерів, тож така свіжа воронка добре підкручує моделі для Місяця, Марса й Меркурія. Роботу команда представила в березні на конференції LPSC 2026 у Вудлендсі, штат Техас. Місяць виглядає застиглим архівом ударів, але архів, як бачимо, досі поповнюється.