Неважко помітити, як щороку на нічному небі видно дедалі менше зірок. Нове дослідження, опубліковане у виданні Science, показує, що зорі зникають з неба набагато швидше, ніж ми думали – а також демонструє важливість любительских даних у науці.

Світлове забруднення

Майже усюди на Землі після заходу Сонця можна спостерігати так зване «світіння неба» – антропогенні сутінки, спричинені розсіюванням штучного світла в атмосфері. Це явище, звісно, сильно заважає астрономам – однак крім цього, воно впливає і на фізіологічні процеси живих організмів, зав’язані на цикл дня і ночі.

Нова наукова робота вчених із Німеччини та США є першою спробою виміряти зміни світіння неба в глобальному масштабі. Супутниковими спостереженнями для такого завдання не обійтися, адже далеко не всі з апаратів обладнані досить потужними інструментами й при цьому можуть покрити всю поверхню Землі. Тому дослідники звернулися до простих людей.

Цивільна наука

Протягом 10 років понад 50000 волонтерів з усього світу порівнювали ділянку нічного неба, яку вони бачили, із наданими мапами зірок. Дані вдалося зібрати з 19262 локацій, з яких 3699 – у Європі та 9488 – у Північній Америці.

Спостереження тисяч окремих людей разом складаються в глобальну картину, створену ніби цілою мережею датчиків.

Крістофер Киба, головний автор статті

Результати

Дослідники вважають, що зменшення кількости видимих зірок можна пояснити збільшенням яскравости нічного неба. У Європі вони виявили збільшення яскравости на 6,5% на рік; у Північній Америці – на 10,4%. Середнє значення по всій планеті становить 9,6% на рік.

Якщо така тенденція продовжиться далі, то там, де зараз видно 250 зірок, через 18 років можна буде побачити лише 100.

Такі результати вельми відрізняються від наявних космічних спостережень. Автори вважають, що причина криється в типах освітлення, які видно з поверхні Землі та з орбіти. Світіння неба здебільшого спричинене горизонтально спрямованим світлом – наприклад, від рекламних плакатів або вікон будинків – тоді як на супутникових зображеннях переважає випромінювання, спрямоване вгору. Більш того, зазначають учені, ночами наші очі набагато чутливіші до холодних тонів, які, до того ж, сильніше розсіюються в атмосфері.

Обмеження дослідження

Такий підхід до науки також має свої обмеження. Наприклад, на результати сильно впливає кількість спостерігачів у кожному з регіонів: найбільше серед учасників було мешканців Північної Америки та Європи, а близько половини спостережень з Азії було здійснено японськими волонтерами.

Це залишило вчених без надійних даних про багато країн, що розвиваються, в яких якраз очікується найшвидший темп змін.

Джерело