Відкриття зоряної системи з шести (ймовірно, навіть, семи) землеподібних планет, TRAPPIST-1, про яке раніше повідомляв Міхаель Гіллон  та його колеги, справило велике враження на наукову спільноту та суспільство. Реакції були кардинально протилежні: від оптимістичних припущень, щодо цілої низки населених планет до тверджень, що представлене відкриття нічого кардинально не змінює у наших уявленнях, щодо екзопланет та їх типів. Система TRAPPIST-1 навіть потрапила на обкладинку журналу Nature. Автором став Роберт Харт, художник-науковець з Каліфорнійського технологічного інституту. Крім того, що зображення, саме по собі – чудовий витвір мистецтва, воно дає змогу охопити систему TRAPPIST-1.

Спершу, може здатися, що зоряна система дуже компактна, бо всі сім планет знаходяться у межах орбіти Меркурія. Насправді, найближчою аналогією, до TRAPPIST-1 можна назвати не Сонячну систему, а Юпітер та його Галілеєві супутники. Сам TRAPPIST-1 ледве в 1,1 раза більший за Юпітер, а відстань (через орбітальний період) між першою та останньою планетою, можна порівняти з розташуванням Іо та Каллісто.

Крім того, шість планет мають радіус та масу, подібні до Землі. Тому їх впевнено можна називати землеподібними. Пропорція між загальною масою всіх планет та масою зірки цілком співвідносна до сонячної системи (⪆ 1/4000 для TRAPPIST-1 та ∼ 1/5000 для Сонячної системи). Це ставить наукову спільноту у глухий кут, бо згідно з сучасними моделями формування планет, кількість маси у зоряній системі, мусить відігравати значну роль у процесі ефективної планетарної акреції.

Орбіти планет у системі TRAPPIST-1 частково резонують (коли орбітальні періоди можна виразити як відношення двох малих чисел). Проте, таке явище зовсім не характерне для системи Юпітера (між Іо, Європою та Ганімедом). TRAPPIST-1 стала першою системою с землеподібними планетами, що перебувають у такому тісному резонансі.

Крім того, планети мають паралельні орбіти, і на щастя для нас їх площина лежить на лінії спостереження між нами та TRAPPIST-1. Завдяки цьому вченим вдалося відстежити транзит всіх цих космічних тіл. Така особливість – не просто технічна деталь, а можливість для наших обсерваторій, вивчити особливості їх атмосфер. Це – важливий крок, для розуміння клімату планет та умов придатності до життя на них.

Нарешті, всі ці планети розподілені по всіх трьох зонах, де вода приймає  різні агрегатні стани, як це добре проілюстровано на зображенні. Хоча, інформацію про агрегатний стан води треба сприймати досить обережно, бо нам досі невідомі особливості атмосфер планет TRAPPIST-1 та рівні їх альбедо, які напряму корелюють з можливістю існування рідкої води на поверхні цих небесних тіл.

Тож зоряна система TRAPPIST-1 стане масштабною планетарною лабораторією, де ми зможемо застосовувати на практиці різноманітні теорії та моделі формування та еволюції планет або атмосфер. Тут можна дослідити особливості міжпланетарних взаємодій та умов для зародження життя. Тож, система TRAPPIST-1 – важлива, навіть, якщо заснувати колонію там ніколи не вийде.

Luca Maltagliati Nature (27 березня 2017)

Посилання на оригінал